АБРУПТИВ

(от латинского abruptus — резкий, отрывистый)
        смычный согласный звук, при произнесении которого в гортани между связками образуется смычка. При произнесении А. может образовываться либо щель между органами артикуляции, либо дополнительная смычка. Например, в кавказских языках кI, гI, xI, пI, тI, цI. чI, шI.


Смотреть больше слов в «Большой Советской энциклопедии»

АБРУЦЦИ →← АБРУЙ

Смотреть что такое АБРУПТИВ в других словарях:

АБРУПТИВ

АБРУПТИ́В, а, ч., лінгв.Проривний приголосний звук, під час вимовляння якого разом із зімкненням у роті утворюється друге зімкнення гортані між зв'язка... смотреть

АБРУПТИВ

-а, ч. Проривний приголосний звук, під час вимовляння якого в гортані між голосовими зв'язками постає змикання.

АБРУПТИВ

імен. чол. роду

АБРУПТИВ

-а, ч. Проривний приголосний звук, під час вимовляння якого в гортані між голосовими зв'язками постає змикання.

АБРУПТИВ

абруптив сущ., кол-во синонимов: 1 • звук (90) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: звук

T: 74